Grzegorz Brzęczyszczykiewicz

Сьогодні святкує свій день народження автор вислову "Скількох встиг – стількох вбив", легендарний сотенний УПА на псевдо"Кривоніс".
Героїчний та багатостраждальний шлях Мирослава Симчича розпочався 5 січня 1923 року в селі Вижній Березів, що на Івано-Франківщині, в родині нащадків легендарних опришків. Юний Мирослав пам’ятав своїх предків та українське коріння та з самого дитинства дуже хотів бути козаком.
У 1941 у віці 18 років він вступає до юнацької мережі ОУН, а вже восени 1943 року вступає до першого куреня УНС в Космачі, де служить кулеметником.
В період з 1943 по 1945 рік займається розвідкою на теренах, що були нещодавно окуповані, проводить вишколи новобранців та бере участь у декількох рейдах новоутвореної Березівської сотні, яка розгромила декілька колгоспів та знищила декілька місцевих винищувальних загонів з-поміж місцевих колабораціоністів (так званих "стрибків").
Найвідомішим чином Кривоноса був бій під Космачем, в якому він отримав важке поранення. В цьому бою сили декількох куренів УПА одним із яких фактично командував Мирослав Симчич, розгромили резерв дивізії НКВС (щонайменше 12 вантажівок, наповнених чекістами), та за менш ніж 3 години бою знищили майже всіх - 405 солдатів та офіцерів НКВС, що насаджували злочинний комуністичний лад на теренах Західної України.
Останній бій Кривоніс прийняв 4 грудня 1948 року під час інспекції мережі зимових криївок. Через відсутність снігу Мирослав разом із побратимом "Ченцем" (Петром Томичем) вирішили перечекати деякий час в одній із перевірених хат. Вони ще не знали, що донька хазяїна виявиться сексотом МҐБ. Саме в цій хаті вони прийняли свій останній бій. Після кількох невдалих спроб штурму чекісти вирішили підпалити хату, після чого комбатанти втратили свідомість під дією чадного диму. Після чого потрапили в полон
У 1949 році вже досвідчений та нескорений сотенний стає засудженим військовим трибуналом на 25 років за участь в УПА Варто зазначити, що в таборах Кривоніс не зламався та вів активну підпільну боротьбу проти радянської системи та тюремної ієрархії "крадіїв у законі".
За період перебування в концтаборах отримав ще декілька термінів ув'язнення за політичні статі, зокрема за "за наклепи на радянський державний і суспільний лад".
Нарешті вільним він став лише у 1985 році, провівши у в'язницях та таборах 32 роки, 6 місяців та 3 дні. За весь цей величезний час жодного разу не пішов на співробітництво з КДБ, не відмовився від своїх переконань та весь час пишався своєю приналежністю до УПА
Сучасним та майбутнім українцям варто пам'ятати своїх героїв, таких як Мирослав ("Кривоніс") Симчич, пишатися ними та перебирати їх життєвий досвід, незламну віру в перемогу та брати з них приклад.

З днем народження, Герою!
http://www.istpravda.com.ua/articles/525bca2747347/

На початку 1949-го розпочалася інтенсивна підготовка кур’єрів-головно вишкіл з парашутами і різною зброєю та навчання, як уживати портативні радіостанції для встановлення радіозв’язку між Україною і закордоном. Відповідальність за вишкіл кур’єрів мала Місія УПА при ЗП УГВР, а політичний зв’язок тримав о. Гриньох. Конкретно, керівником підготовки був колишній парашутист підполковник УПА Юрій Лопатинський, а йому допомагав поручник Ярослав Федик, який перебував з кур’єрами 24/7.

Кур’єри були готові вже весною 1949-го, але десант з різних причин відкладався. Другий десант відбувся остаточно 5 вересня 1949 р. Двомоторний американський літак(без означень) типу „С-47″ вечором з летовища Вісбаден (у Західній Німеччині) відлетів на схід. Пілотами літака були два колишні мадярські летуни, Федик виконував функцію «майстра стрибків», а парашутистами були двоє старшин УПА-поручник Іван Паньків та хорунжий Микола Мельничин, які прийшли як кур’єри від Шухевича в 1948 році. Стрибки виконано з висоти 350 метрів о годині 23:38 в околиці села Крупсько в Миколаївському районі над Дністром. Десант був успішний, за винятком пошкодження портативних радіостанцій, які не було можливо направити. Кур’єри в скорому часі стояли на струнко перед Головним командиром УПА, звітували усно та передали об’ємисту пошту і матеріяли.

Як відомо,SIS та Мі-6 співпрацювало відповідно з ЗП УГВР та ЗЧ ОУН. Літаки надавала амкриканська сторона.

• http://bandera.lviv.ua/parashutysty-upa/


• https://reibert.info/threads/kurjeri-zch-oun-upa.195381/


• http://prostir.co.ua/v-upa-buly-svoyi-desantnyky-23217/

Originally posted by maxim_nm at Мифы про Бандеру, в которые вы продолжаете верить.